2010-ті
Жах ситуації, в якій опинилась українська анімація, полягав у тотальному нерозумінні відповідними держслужбовцями специфіки «мальованого» кіно – більшість анімації є некомерційною, а мистецтво має підтримувати держава.
Не бажаючи помирати з голоду, на початку 10-х років XXI століття більшість працівників студії «УкрАнімаФільм» розійшлися хто куди. Два з трьох поверхів корпусу студії було здано в оренду.

Ситуація почала мінятися лише 2012-го року, коли оновлене Державне агентство України з питань кіно перейшло на продюсерську систему і започаткувало конкурс проектів, де кожний міг отримати фінансування - якщо зможе захистити свій проект на пітчингу перед Експертною комісією. А ще важливішим став пункт нової системи фінансування, де вказано, що продюсер анімаційного фільму не мусив шукати 50% від вказаного бюджету – як продюсери повнометражних ігрових фільмів, бо анімація на 100% рівні покривалася з бюджету Держкіно. Чи нова система, що збільшила вимоги до якості сценарію і бекграунду продюсерів-режисерів, чи причина була в чомусь іншому, але вже перший мультик, зроблений 2013-го року за новими правилами, «Двісті перша» лялькаря Олега Педана, показав принципово інший рівень анімації. Його цілком можна зарахувати до низки кращих зразків студії «УкрАнімаФільм».
Доволі незвичним і оригінальним виявився авторський мультфільм Ірині Смірнової «Птахи», що переосмислював на сучасний лад кілька класичних казок. А 4-серійний мінісеріал «Пригоди Котигорошка та його друзів» Ярослави Руденко-Шведової, випущений 2014-го року, і давав привід мріяти про відродження студії. Не дивно, що «УкрАнімаФільм» взялася і за повнометражний проект з робочою назвою «Хто боїться дядечка бабая?». Власне, не так розпочала роботу, як поновила: запустили проект ще 2008-го року, і двічі заморожували. Кілька разів міняли режисера. Поміняли і назву – на «Бабая». Випустили у широкий прокат на непоганих у той час 99 копіях. І з однією з найсильніших рекламних компаній українського кіно за часи Незалежності, за що відповідав новий директор «УкрАнімаФільм» і продюсер «Бабая» Едуард Ахрамович.

Того ж 2014-го року вийшло ще два помітних мультики: за сценарієм Наталі Гузеєвої Манук Депоян зробив «Халабудка» (приз на австрійському анімаційному фестивалі Alpinale), а Олег Педан – знову! – потішив добрим мультом «Лахмітко» (2017-го року він буде номінуватися на здобуття першої національної кінопремї «Золота дзига»).

І все ж таки поверненням студії на шлях відродження стало продовження одного з найславетніших проектів минулого – «… козаків…». 2016 року, напередодні Чемпіонату Європи з футболу вийшли перші серії 26-серійного (по 2 хвилини) серіалу «Козаки. Футбол». В кожній із серій незмінні три українські герої опинялися в одній з європейських країн – Польщі, Англії, Шотландії чи Іспанії. Незмінним у серіалі залишився і художник-постановник Єдуард Кирич. А головною зміною, втім, дуже оптимістичною, стало те, що, вперше в Україні, виробництво анімаційного серіалу профінансував національний телеканал, а саме телеканали є у світі головними інвесторами мультиплікації.
А ЧИ ЗНАЛИ ВИ
Для мультфільму «Бабай» було намальовано понад 70 тисяч малюнків.
Більше мультфільмів цього часу?