1970-ті
70-ті роки для української анімації стають як перехідний вік для людини – тренування надали тілу студії м'язи, а прихід нових кадрів - інтелектуальних перспектив.

Почалось все вибухово – другою серією козаків 1970-го року, «Як козаки у футбол грали», над якою разом з Дахно працював художником-постановником вже Едуард Кирич. Прикметно, що Кирич в майбутньому відіграє вкрай важливу роль для розвитку «… козаків…», але при цьому він мав в минулому три відмови щодо керівних посад у творенні мультиків, і займався на студії «брудною» роботою промальовника рухів персонажів (отримував за це 33 карбованці, за першу зарплатню купив будильника, щоб не запізнюватися на роботу, - на щось вартісне не вистачило грошей). Але ще смішніше те, що в «… козаки…» його взяли не за вправність руки, а за вправність голосу, бо він гарно співав українських пісень.

З приходом Кирича мультик став «округліший», чіткіший у малюнку і не такий узагальнений по формі. Та більш несподіваним результатом було не формальне визнання мультику, а сенсовне – він став пророчим: 1975-го року київське «Динамо», як і козаки в мультику, здобули головний футбольний приз планети - Кубок володарів кубків та Суперкубок УЄФА (потім «динамівці» казали, що дивилися цей мультфільм всією командою і перед кожним матчем!)

Паралельно з мальованою анімацією почала сильно розвиватися дуже модна у світі лялькова. Мультфільми Леоніда Зарубіна («Про порося, яке вміло грати в шашки», «А нам допоможе робот») і Валентини Костельової («Казка про машини», «Хто в лісі хазяїн?») стали такими ж впізнаваними для українських дітей, як і «Козаки…», і що більш важливо дали підґрунтя для появи таких режисерів, як Олег Педан і Олександр Шмигун і їх чудовим роботам в 90-х і 2000-х роках.
Протягом 70-х за участі Едуарда Кирича вийшло ще 4 серії про козаків, які «… наречених визволяли» (1973), «… сіль купували» (1975), «… олімпійцями стали» (1978) і «… мушкетерам допомагали» (1979). Всесоюзна їх популярність одночасно позначалась і призами на фестивалях (і на заході також), і постійними замовленнями серій наступних.

Успіх «… козаків…» зробив ситуацію на студії двоякою – з одного боку, замовлення робилися, руки аніматорам розв'язували і можна було, наприклад, в музичний рядок вставляти і українські пісні, і навіть козацькі марші, але творців не випускали за кордон на іноземні фестивалі, де мультики преміювали.

«Козаки…» підштовхнули студію до розширення. І в 70-х з'явилися ті, хто в недалекому майбутньому почне розвивати вже не тільки українську анімацію, а й російську та американську. Мова про Олександра Татарського, Ігоря Ковальова та Сергія Кушнірова. Про них мова далі.
А ЧИ ЗНАЛИ ВИ
Динаміку і сюжети сцен в мультиках «Як козаки…» художники взяли від диснеївського мультику «Білосніжка і сім гномів»?
Більше мультфільмів цього часу?