1980-ті
Зоряний час української анімації – це 80-ті роки. І головним чином цьому завдячує чоловік на ім'я Давид Черкаський, якого і в очі, і за очі досі називають людина-свято.
Він створив перший в Радянському Союзі анімаційний серіал – 13-серійні «Пригоди капітана Врунгеля». Цікаво, що робили його з 76-го по 79-й рік, але випустили в 80-му і показували п'ять днів поспіль, по дві-три серії щодня, з 24-го березня по 29-те. Як розказував Черкаський, через шалений графік – 13 серій по 10 хвилин потрібно було зробити за чотири роки, чого раніше ніхто ніколи не робив – більшість художників-аніматорів прямо жили на студії, і їх офіційно забезпечили ліжками. Щоб пришвидшити роботу Черкаський придумав хитрий і дотепний хід: спочатку робили персонажів, яких складали з розмальованих шматочків паперу, перемішаних на склі (технологія «плоска маріонетка»), а потім до них додавали лайвекшен – моменти, зняті на кіноплівку. Це одночасно додало часу аніматорам, стало ноу-хау Черкаського, а згодом перетворилося на фішку режисера.

Успіх серіалу був колосальний, чому допоміг факт великої кількості телевізорів в країні: в той час писали, що одночасно «…Врунгеля» дивилися мільйони людей, і в деяких містах через це вирубалася електроенергія… В Україні вже за часів Незалежності серіал показувався в ефірі 18 телеканалів.
Того ж року вже в жанрі «лялькова анімація» Олег Педан робить класний мульт «Нікого немає вдома», а наступного Євген Сивокінь створює одну з кращих робіт студії за всі роки її існування – «Засипле сніг дороги…», зроблений у техніці «пісок на склі». Щоправда замість піску режисер використав сіль і вугільний порошок з аптеки. На роботу пішло два кілограми солі, 50 тисяч гривень і два роки життя, і не на марно – він отримав кілька призів, а головний – як кращий анімаційний фільм – на найбільшому фестивалі короткометражного кіно в Клермон-Феррані.
Цікаво, що над «… Врунгелем» в якості мультиплікаторів та художників працювали всі ті, хто складав кістяк анімаційної частини «Київнаукфільм», її творчий потенціал, інтелектуальний скарб та професійну майстерність – Олександр Татарський, Адольф Педан, Наталя Марченкова, Ігор Ковальов, Едуард Кирич, Костянтин Чікін та інші. Київську студію анімації називали «кузнею кадрів». Як підтвердження – виїзд до Москви Татарського і Ковальова, які започаткували першу незалежну студію в СРСР, «Пілот», а невдовзі Ковальов прийняв запрошення від американської компанії Klasky Csupo і переїхав до Лос-Анджелесу.

В 80-му році вийшов один з найвідоміших короткометражних мультфільмів українських аніматорів – «Капітошка» Бориса Храневича. Озвучений молодим актором Богданом Бенюком і співачкою Людмилою Ігнатенко, він увійшов до негласного списку «10 мультиків, яким українці дякують за щасливе дитинство».
Вже неступного року «Київнаукфільм» випустив ще один знаковий мультфільм – трисерійну «Алісу в країні чудес» Єфрема Пружанського, аніматора з 20-річним стажем, що зарекомендував себе на «… козаках…». А 1982-го року студія випустила і продовження – «Аліса в Задзеркаллі».

1984-го року в Києві заснували кінофестиваль анімаційних фільмів «Крок» (він проводиться на пароплаві, що курсує Дніпром вниз по течії аж до Чорного моря). І того ж року на київській анімаційній студії були зроблені два мультфільми з визначенням «бомба»: Олександр Вікен зняв один з кращих мультів за всю історію української анімації – «Як Петрик П'яточкин слоників рахував», а той самий Давид Черкаський випустив другий свій хіт – «Лікаря Айболита» (сім 10-хвилинних серій «Лікаря…» виходили протягом 84-85-х років).

Сценарій до «…Петрика» написала та ж Наталя Гузеєва, що й писали сценарій до «Капітошки», а з часом «… Петрик» перетворився на повноцінного літературного героя – про нього випущено низку книжок, які Гузеєва пише досі, і які, зокрема, видаються в Німеччині (де з середині 90-х і живе письменниця). Натомість права на «Лікаря…» купили на Сполучені Штати: там його переозвучили англійською і випустили на відеокасетах.

Початок епохи «перебудови» дав неабиякий поштовх для студії, де 1986-го вперше в СРСР екранізували «короля жахів» Стівена Кінга: за його оповіданням «Поле бою» Михайло Тітов зняв 10-хвелинний бойовик «Бій». А за два роки після цього Давид Черкаський випустив свій третій хіт – «Острів скарбів», який так само, як і «Лікаря…», було куплено для США, і випущено з тою лишень різницею, що з нього вирізали всі зіграні, не анімаційні моменти.
А ЧИ ЗНАЛИ ВИ
Головний герой мультфільму «Лікар Айболить» задумувався маленьким і кругленьким, а озвучували його три актори - Зіновій Гердт, Георгій Кишка та Сергій Юрський.
Більше мультфільмів цього часу?