1990-ті
90-ті - доволі болючі для студії. Центральне фінансування припинилося, а з ним і надщасливий час для аніматорів, коли хліб був з ікрою – і можливість малювати, і можливість отримувати за це добрі гроші.
Радянський Союз розвалився, а з ним і система планового виробництва. Незалежна Україна ще не встигла виробити нову систему і новий бюджет на анімацію. Втім, насамкінець, студія таки встигла зробити кілька переможних залпів.

Перший: помінялася назва, і «Київнаукфільм» став називатися більш презентабельно - «УкрАнімаФільм». Далі: в 1990-му Сергій Кушніров, аніматор на «Лікарі Айболиті» та «Острові скарбів», зробив як режисер свій дебютний мультфільм - «Безтолковий вомбат». Кумедний і оригінальний, він дозволив Сергію невдовзі отримати роботу в Голлівуді: спочатку на знаменитому диснеївському «Королі-леві», а потім на «Дорозі до Ельдорадо» і «Шреку-2» студії DreamWorks Animation. Тепер в його доробку робота у 13 великих голлівудських проектах, крайній з яких, «Таємне життя домашніх тварин» 2016 року студії Illumination Entertainment, зібрав по світі майже 900 мільйонів доларів.

Тим не менше, частина аніматорів вважають важливішим за гроші свободу вислову – із зникненням великого фінансування зник і контроль зі сторони так званого «старшого брата», а відтак народилася можливість для вільнодумства. Першим дитятком цього і була 68-хвилинна (!) «Енеїда» Володимира Дахна, безшабашний мультик за мотивами однойменної бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського, де і оголені жінки гуляли, і самогон козаки пили, і жартували всі на межі (Давид Черкаський вважав його найкращим у Дахна і називав «геніальним»). Другим дитятком можна назвати фестиваль «Крок», який того ж 91-го року отримав статус «міжнародного».
В той час на студії в основному робили свої мультики бувалі і терті калачі анімації – Микола Титов, Наталя Марченкова, Валентина Костильова, Леонід Зарубін, Алла Грачьова. 96-го Зарубін і Грачьова зробили помітний 20-хвилинний «Вій» за Гоголем. Але були і нові імена: за рік перед цим прозвучало нове слово в українській мультиплікації – пластиліновий мультик «Це – ми!» 1995-го року відрив ім'я Степана Коваля, про якого тоді можна було сказати лише дві речі – важку роботу чоловік вибрав, але ж який потенціал! Тоді він отримав свій перший приз - за дебют на фестивалі «Крок». А попереду вже сяяли десятки інших…

В той час на студії в основному робили свої мультики бувалі і терті калачі анімації – Микола Титов, Наталя Марченкова, Валентина Костильова, Леонід Зарубін, Алла Грачьова. 96-го Зарубін і Грачьова зробили помітний 20-хвилинний «Вій» за Гоголем. Але були і нові імена: за рік перед цим прозвучало нове слово в українській мультиплікації – пластиліновий мультик «Це – ми!» 1995-го року відрив ім'я Степана Коваля, про якого тоді можна було сказати лише дві речі – важку роботу чоловік вибрав, але ж який потенціал! Тоді він отримав свій перший приз - за дебют на фестивалі «Крок». А попереду вже сяяли десятки інших…
А ЧИ ЗНАЛИ ВИ
Мусила бути ще одна серія про трійцю козаків – «Як козаки колодязь копали», сценарій до якого був майже закінчений, але не виявилося грошей на його реалізацію?
Більше мультфільмів цього часу?