2000-ні
Цікаво, що незважаючи на значно меншу, ніж раніше, кількість випущених фільмів в 2000-х, або, як тепер їх називають, нульових роках, і стагнацію всієї кіноіндустрії в Україні, певні нові мультики парадоксально мали значно більший резонанс і більшу художню вартість за попередні.
Першою з таких виявилася нова робота - колись лише обнадійливого дебютанта - Степана Коваля «Йшов трамвай №9». В лютому 2003-го року пластиліновий мультик українського аніматора отримав «Срібного ведмедя» на одному з трьох найбільших кінофестивалів світу, Берлінському. Соціальна, актуалізована дотепність «… трамваю…», що викликає гомеричний регіт, і майстерність, варта наслідування, забезпечили йому всенародну любов на батьківщині, а режисеру дали шанс стати самостійним - з часом на базі «УкрАнімаФільм» він заснував власну студію, «НоваторФільм», на якій вийшов перший в Україні пластиліновий 26-серійний серіал «Моя країна – Україна». У підсумку 2017-го року Коваля нагородили вищою національною премією - імені Тараса Шевченка - з формулюванням «за створення оригінальної пластичної кіномови і вагомий внесок в українську та європейську анімацію», з чим можна тільки погодитися.

Того ж року вже в жанрі «лялькова анімація» Олег Педан робить класний мульт «Нікого немає вдома», а наступного Євген Сивокінь створює одну з кращих робіт студії за всі роки її існування – «Засипле сніг дороги…», зроблений у техніці «пісок на склі». Щоправда замість піску режисер використав сіль і вугільний порошок з аптеки. На роботу пішло два кілограми солі, 50 тисяч гривень і два роки життя, і не на марно – він отримав кілька призів, а головний – як кращий анімаційний фільм – на найбільшому фестивалі короткометражного кіно в Клермон-Феррані.
Неймовірно, але факт: того ж, 2004-го року, з'явився ще один – один з кращих! – мультиків студії: лялькова «П'єса для трьох акторів» Олександра Шмигуна (де Євген Сивокінь був сценаристом). І знову купа призів – в Україні, Польщі, Словаччині, Іспанії… Драматургія і виконання йдуть в ньому пліч-о-пліч, показуючи вищий пілотаж, до цього не відомий в Україні.

Настуні роки принесли цілий оберемок чудової анімації – «Маленький великий пес» Людмили Ткачикової, «Театральний роман» Оксани Карпус, «Чарівний горох» Ярослави Руденко-Шведової, «Червона жаба» Марії Медвідь. А 2009-го року студія опинилася на межі закриття...
А ЧИ ЗНАЛИ ВИ
На київській анімаційній студії за майже 60 років існування було створено понад 400 мультфільмів, і всі вони одним «пакетом» були продані в Росію, а в Україні жодний з телеканалів не захотів робити подібну покупку.
Більше мультфільмів цього часу?